П’ятьох Захисників зі Стрийщини посмертно відзначено державними нагородами

Сьогодні голова Стрийської районної військової адміністрації Богдан Янко зустрівся з родинами військовослужбовців, які віддали свої життя у боротьбі з російськими окупантами. Очільник району вручив членам сімей загиблих Героїв державні нагороди, присвоєні посмертно.

«Не існує слів, здатних втамувати біль, який переживають родини наших Героїв. Низько схиляю голову перед вами. Існування нашої держави врятоване ціною життя ваших синів, чоловіків, батьків і братів. Ці нагороди є визнанням їхнього подвигу та наша щира вдячність за жертовність», - зазначив Богдан Янко.

Відповідно до Указу Президента України, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та сумлінне виконання обов’язку, орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджені:

НАЗАРІЙ ТИМКІВ "НЕРВ" – родом із Моршина. Був активним учасником Революції Гідності. У липня 2024 року призваний на військову службу. Мужньо виконував бойові завдання у складі військової частини А4808. Був номером обслуги 2 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу мінометної батареї мотопіхотного батальйону. Брав участь у важливих операціях на Запорізькому і Донецькому напрямках фронту. Загинув 28 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександроград Волноваського району Донецької області.

РУСЛАН АНТОНІВ – родом із с. Чертіж Журавненської громади, проживав у Стрию.

У перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну у складі 24-ої окремої механізованої бригади ім. короля Данила. Був стрільцем-санітаром мотопіхотного батальйону військової частини. Після поранення знову повернувся до служби. Три роки Захисник вважався безвісти зниклим. На жаль, підтвердилося найгірше. Воїн загинув 13 вересня 2022 під час звільнення Херсону.

ОЛЕГ ГОНЧАРУК – родом із Моршина, проживав у Стрию. У 2021 році підписав контракт із ЗСУ. Був сержантом, командиром бойової машини, командиром механізованого відділення військової частини. Тривалий час вважався безвісти зниклим. На жаль, підтвердилося найгірше. Захисник загинув 18 серпня 2024 року внаслідок атаки ворожого FPV-дрону на Курщині.

ІГОР ЛЕЦЮК – родом із села Монастирець Грабовецько-Дулібівської громади. 24 лютого 2023 року став на захист Батьківщини. У часі війни був стрільцем-помічником гранатометника військової частини А7091. Загинув 7 вересня 2024 року мужньо виконуючи бойове завдання поблизу н.п. Григорівка Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до Указу командира 68-ої окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша відзнакою «Хрест воїна-єгеря» І ступеня посмертно нагороджено

ІГОРЯ КОРОЛЯ – родом із селища Дашава Стрийської громади, проживав у селі Конюхів Грабовецько-Дулібівської громади, а згодом у селі Гірне. Був учасником АТО/ООС за що був нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни». Мобілізований 3 травня 2023 року. Був стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону 68-мої окремої єгерської бригади ім. О. Довбуша. У лютому 2024 року отримав поранення поблизу населеного пункту Лобкове Запорізької області, проте продовжив службу. Загинув 27 грудня 2024 року в населеному пункті Зелене Донецької області. Посмертно нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатанський хрест».

Схиляємо голови перед родинами загиблих.

Пам’ятаємо всіх, хто віддав життя за майбутню перемогу.

Вічна пам’ять і шана! Слава Україні! Героям Слава!